Заняття гуртка «Вивчаємо спадщину Сухомлинського» для старшокласників школи проводить кандидат педагогічних наук, завідувач науково-педагогічною лабораторією управління навчальними закладами КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» Тетяна Олександрівна Кузьміч, яка разом з доктором педагогічних наук, професором академії, членом-кореспондентом НАПН України Євдокією Петрівною Голобородько розробила курс «Освітянська спадщина Сухомлинського», за програмою якого й працює гурток.
15 листопада 2016 року на заняття гуртка завітала Євдокія Петрівна Голобородько. Шановних гостей зустріли квітами та теплими вітаннями.
Директор школи Ольга Миколаївна подякувала науковцям за увагу та допомогу школі у впровадженні в навчально-виховний процес спадщини Василя Олександровича Сухомлинського. Ольга Миколаївна розповіла шановним гостям про створення у закладі парку імені Василя Сухомлинського, про цікаву поїздку вчителів школи до Павлиського ліцею імені В. О. Сухомлинського.
Учитель початкових класів Наумчик Ольга Федорівна поділилася досвідом роботи з дітьми за порадами Сухомлинського.
Учні 9-11-х класів з великою увагою слухали захоплюючу розповідь послідовниці видатного педагога Євдокії Петрівни Голобородько про її шлях до учительської професії та перші кроки на учительській ниві. Діти дізналися, що у повоєнні часи навіть 7-річну освіту одержували не всі. Підлітки навчалися 3-4 роки та йшли працювати до колгоспів.
Євдокія Петрівна була десятою дитиною в родині. Вона пам’ятає, з якою шаною її батьки ставилися до вчителів. Одного разу донька була свідком події, коли її батько Петро Васильович у холодну зимову погоду, побачивши здалека вчительку, зняв шапку і чекав, поки вона пройде сільською дорогою.
«Я старалася вчитися тільки на «відмінно», тому що розуміла, яких зусиль докладала моя родина, щоб відправити мене в школу. Старші брати та сестри тяжко працювали в колгоспі. Тому отримати навіть «чотири » було дуже соромно»,- згадує Євдокія Петрівна. Вона показала старшокласникам свої учнівські зошити, щоденник, які зберегла її мама Варвара Гнатівна. Охайні, старанні записи, «п’ятірки», подяки від педагогів…Учителів у ті часи бракувало, не всі вони мали педагогічну освіту, але по-справжньому віддавали свої знання й серця дітям.
У 1952 році Євдокія Петрівна закінчила Зеленівську семирічну школу з відмінними оцінками.
За відмінні успіхи у навчанні її направляють до педагогічного училища, після закінчення якого вона також отримує диплом з відзнакою. А далі – Херсонський педінститут, педагогічна та наукова робота. Своїх дітей, за родинною традицією, виховувала у великій пошані до вчителів. Тому в хвилюючий день після захисту докторської дисертації повела своїх синів, Костянтина й Ярослава, на сільські кладовища, на могили до батьків та своїх рідних вчителів…
Євдокія Петрівна пам’ятає кожного свого учня та студента, радіє молодим подружжям, народженню дітей, допомогає в скрутні хвилини самотнім, сиротам.
Педагог цитувала старшокласникам мудрі вислови про педагогічну працю та вчительське призначення.
Присутні висловили слова великої вдячності Євдокії Петрівні та усім педагогам 50-х, 60-х років за їх справжній учительський подвиг, за покоління учнів, яким вони проложили дорогу в життя.